Музично-сценічні твори Віталія Кирейка

Дослідження української музичної культури і творчості Віталія Кирейка зокрема, є найактуальнішим у сучасному музикознавстві. Різножанрові твори Віталія Дмитровича, зокрема музично-театральні, вокальні й хорові, були створені на тексти митців української класичної літератури (або її переклади на українську з інших мов) і зіграли визначну роль в історії національної музичної культури ХХ – ХХІ ст.

Протягом усього життя митець звертався до вокальних жанрів. Усі опери та романси Віталія Кирейка відзначаються лірико-психологічним узагальненням образного змісту, а також професійною майстерністю і технічною досконалістю в поєднанні з емоційною щирістю та вмінням розкрити усі тонкощі драматургічного розвитку, поетичних ідей, почуттів і переживань. В них було опосередковано відображено події минулого і сьогодення, людські настрої, почуття та емоції. Композиторська самобутність, оригінальність почерку та стильових орієнтирів В. Кирейка ґрунтуються на синтезі фольклорного начала, пост-романтичних і пост-імпресіоністичних тенденцій та модернізації засобів музичної виразності. Автор знаходив особливі засоби виразності, музичної мови та оркестрової палітри для змалювання образів і почуттів героїв. З любов’ю і теплотою прописані їхні внутрішні переживання і мотиви психологічної поведінки.

Першою оперою, що зробила ім’я В. Кирейка знаним не тільки в Україні, а й за її межами, стала опера-феєрія «Лісова пісня» за однойменною поемою Лесі Українки (1957). Наступною була романтична опера «У неділю рано» за однойменною повістю О. Кобилянської (1965), а потім – сатирично-фантастична опера «Марко в пеклі» за однойменною п’єсою І. Кочерги (1966).

У 1985 була написана й поставлена комічна опера «Вернісаж на ярмарку» за повістю Г. Квітки-Основ’яненка «Салдацький патрет», а останньою стала опера-драма «Бояриня» за однойменною поемою Лесі Українки (2003). Крім опери-феєрії «Марко в пеклі», всі вони мали певне сценічне життя.